війна

пройшли вихідні... ти прокидаєшся вранці, ти чистиш зуби й вмиваєшся. може, чимось снідаєш нашвидкуруч? цілуєш дружину й синочка. сідаєш собі в машину та їдеш на роботу. довкола -- сотні, тисячі, десятки тисяч людей, котрі так само рано прокинулися в понеділок, щоби розпочати звичайний робочий тиждень...

...а десь там хтось вже не дихає. хтось інший востаннє -- востаннє! -- цілує свою дитину, чи дружину, сльозами змиваючи кров на рідному, вже не живому обличчі...

війна.

я не знаю, хто почав перший, а хто "захищає свободу"... про це можна було сперечатися в пісочниці. я знаю, що будь-хто, взявши до рук справжню зброю -- збирається вчинити злочин проти життя. я знаю, що люди, котрі закомандували бомбардувать міста, не в змозі воскресити жодної загиблої людини.

отже, я мусів би сказати, що не бачу правих у грузино-російському конфлікті. але...
  • я схильний не довіряти жодному слову, яке звучить у російських медіа
  • у будь-якій бійці, якої не вдалося вирішити словами, я на стороні слабшого
тому в першу чергу я засуджую російську "миротворчу" агресію. але я не знаю, як ще це вилити, окрім як дописати у свій блог...

p.s. почитайте і подивіться:
не мовчіть. напишіть хоч слово. тут, чи деінде. і... поцілуйте рідних.