ще раз про музику за гроші

щойно прочитав відомий допис "думки про музику" стіва джобса (оригінал англійською на сайті apple), в якому він коментує позицію apple щодо музичних файлів, захищених drm-технологіями.

знову -- як колись -- не втримаюся й видам пару коментарів. бо дуже прикро читати отаке і усвідомлювати, як ото "великий дядечко" може красиво грати словами з високої трибуни, вішаючи лапшу і замилюючи очі простим покупцям усіляких там ipod'ів.

а може й просто з власного занудства? нехай, прокоментую.

нестримний потяг ділитися

уявіть собі: у вас є яблуко. величеньке. смачнюще! і надзвичайно чарівне: ви можете поділитися ним з будь-ким, а воно залишиться у вас. не повернеться, ні -- просто його стане... два: у вас, і у того, з ким ви поділилися.

і от назустріч вам йде гарна дівчина (або -- спеціально для дівчат -- казковий принц). і в неї є груша =) така ж чарівна, як і наше яблуко. чи поділитеся ви своїм яблуком? аякже, не треба й питати! а вона з вами -- грушкою? швидше за все -- так, на подяку за яблучко =)

це -- природньо! так само, як жадібність має глибоке коріння в людській психіці -- і потреба ділитися також там-таки коріниться. все це частини складних підсвідомих реакцій, що в сукупності дозволили вижити людству. їх не викорінити простими заборонами. коли їжі мало, а хтось прийшов забрати останнє -- не давай. але коли їжі багато, а кругом свої, друзі -- ділися щедро. інстинкти.

до чого веду? музичні файли можна копіювати -- це чарівні "яблучка" та "грушки", яких не убуває від того, що ними ділишся з ближнім. зупинити цей процес -- неможливо. він більший і старіший за будь-яку бізнесову компанію, він сильніший за будь-який закон, він надійніший за будь-яку технологію.

тим часом у світі є кілька величезних компаній, котрі не можуть второпати, що разом з широким розповсюдженням цифрової музики, електронних книжок, цифрової фотографії, цифрового всього -- світ змінюється. безповоротно. втримати цей процес просто не вдасться. люди будуть ділитися інформацією попри все.
цитата. необхідно вдосконалювати технології захисту там, де це конче необхідно і можливо, а у всіх інших випадках -- приймати іншу, вільнішу філософію користування продуктами інтелектуальної праці і систему винагороди авторам.
як це можуть не розуміти всі ті "розумні дядьки" у великих компаніях? хтось, мабуть, розуміє. але система до жаху інерційна: судитися й судити наразі дешевше, ніж міняти парадигму цілої бізнесової галузі.

найбільше дратує те, що ті компанії наш потяг ділитися вперто позначають тавром "піратство". одна справа -- зламати захист програмного продукту, надрукувати диски з ним тисячними, мільйонними накладами, і продавати, збудувавши на цім свій бізнес -- оце, я погоджуся, піратство.

інша справа -- поділитися тим, чим звик ділитися (книжкою? музикою?) без думки про збагачення, заради підсвідомої приємності самого почуття. це -- піратство? та годі вже!

свобода вибирати кайдани

уявіть собі: ви хочете дивитися якийсь телеканал. скажімо, 1+1. ви йдете в магазин, і купуєте телевізор. це зрозуміло. але телевізор незвичайний: він може показувати лише... телепередачі каналу 1+1. от так. стривайте, до нього також можна підключити dvd-програвач і він показуватиме відео. але от інші телеканали -- не приймає.

гаразд. припустімо, ви також захотіли переглядати discovery channel. ви... йдете в магазин, і купуєте ще один телевізор -- той, що показує лише discovery channel.

нормально? не дуже -- мабуть, скажете ви.

а як же тоді вам таке: drm-захищену музику, куплену в онлайн-магазині itunes, можна слухати лише на програвачах apple ipod. якщо хочете слухати ще й захищену музику з магазину microsoft -- доведеться купити ще й програвач zune =)

а тепер перечитайте, як коментує цей момент пан джобс у своєму дописі. як на мене, він просто уникає відповіді: посилається на те, що 97% музики на пересічному ipod'і все-одно не захищені drm-технологіями, а отже, ніхто нікого не прив'язує до своїх плеєрів чи онлайнових сервісів...

коротше кажучи, з цілком зрозумілих причин дядечкові не стало наглості прямо заявити, мовляв, саме так, ми -- як постачальник програвачів та онлайн-сервіса, так само як і будь-який з конкурентів -- мріємо прив'язати кожного покупця ipod до itunes, і навпаки, бо це -- наші, любі дітки, гроші. сказати так було б не дуже добре для іміджа доброго дядечка, що дарує весь світ своїм унікальним креативом.

про те, що трапиться, коли продавець drm-файлів припиняє підтримку своїх drm-серверів, я вже згадував у іншому дописі.

принципова позиція

я нікого не закликаю бойкотувати itunes, повикидати ipod'и і проходити повз магазини apple. всі ми (гаразд, майже всі) -- дорослі люди, і маємо повне право витрачати зароблені гроші на які завгодно дорогі іграшки, слухати музику за гроші чи вільно, або ж і взагалі її не слухати.

мені лишень прикро, коли дорослі дядьки намагаються зробити дурня з пересічного користувача. а надто, коли їм це так добре вдається =)

то що, в магазин за ipod'ом?


p.s. інші мої дописи про вільну й невільну музику: