київ — львів: мандрівка українськими дорогами

ми з миленькою таки помандрували до львова в минулі вихідні. провели там майже три дні, чудово посиділи у кількох кав'ярнях, зустрілися з приємними людьми... але про все це трохи згодом. розповім про дорогу.

отже, їхали ми автівкою. майже 550 км в одну сторону — це трохи більше восьми годин (я їжджу за правилами, не порушуючи швидкісний режим), котрі можуть стати приємною подрожжю або справжньою халепою в залежності від компанії, погоди, автівки, стану доріг, кількості постів даі та настрою попутніх водіїв.

з києва до львова

вирушаючи, я справді непокоївся щодо стану дороги — подивіться лишень на це решето в києві! — тому й запитував, який маршрут обрати. за минулий рік я вже, здається, двічі катався з києва до львова і назад обома основними маршрутами: північним через рівне і південним через любар-тернопіль — лише як пасажир, та уявлення про якість траси на кожному напрямку вже мав. але ж ті зимові ями?!

насправді ж все виявилося не так погано, як можна було б подумати. різні люди радили мені різне, а я звик покладатися на думку свого брата — зазвичай зважену і надійну; поїхали через тернопіль.
завантаження. зменшена мапа маршруту доступна в альбомі picasa, повний файл можна завантажити на drop.io (файл jpg, 1,7 мб).

виїхали вранці 28-го березня, в суботу: о 04:06 на перетині окружної та житомирської траси обнулили лічильник і помчали.

ділянка від києва до житомира практично не має проблем з покриттям і періодично освітлена (в кількох населених пунктах). це плюс, тому що майже аж до житомира ми їхали в темряві, мружачись від зустрічних фар, і тримаючи не більше 80-90 км/год. розглядати ями попереду в таких умовах нереально: їдеш, сподіваючись на рівну дорогу. та й дорого там гасати: траса практично нашпигована камерами.

перед самим містом розвиднілося, тож невелику ділянку від житомира до чуднова проїхали швидко, і по майже пустій дорозі. погода видалася чудова: сонячно, свіжо: я даремно чекав дощів =)

від чуднова ми мали б прямувати на любар і далі на захід, але в самому чуднові завважили попередження про ремонт дороги на цій ділянці, знак пропонував об'їжджати через миропіль. вирішили не ризикувати і поїхали в об'їзд. знову пуста дорога, і попри друго- чи навіть третьорядність — з доволі непоганим покриттям. в полонному взяли лівіше і повернулися на трасу.

далі пішла цілком пристойна дворядна дорога, на якій ми пристроїлися за величезним автобусом: його водій, певно, добре знав дорогу, тож розігнав те здоровило до 100 км/год і практично ігнорував населені пункти =) ми їхали акуратно, відстаючи в селищах (отам справді трапляються дірки в дорозі, нема чого гасати) і наздоганяючи на трасі.

по-моєму, жодної фури на цій ділянці ми так і не побачили, легкових автівок — одиниці. на роздоріжжі після ямпіля автобус пошпарував далі на кременець, а ми через ланівці й збараж помчали до тернополя. на цій ділянці дорога відмінна, ландшафт вже починається горбистий, і від катання на тих «американських гірках» я отримую саме задоволення!

тернопіль обійшли по окружній, і на виїзді на трасу зустріли чи не перший пост даі від самого старту. від тернополя до винників, передмістя львова, траса нічим не примітна: трохи гірше покриття за решту дороги, але цілком терпимо і без страшних вибоїн, де можна було б загубити колесо.

вже близько дванадцятої проминули винники — от де були справжні ями! — і ми у львові.

вісім годин в дорозі, близько 520 км, десь 30-35 л пального. мінімум автівок, ніяких фур, майже без зустрічей з постами даі.

зі львова до києва

назад вирішили поїхати через рівне, наслухавшись оповідок знайомого водія вантажівки: мовляв, траса рівненька, як дзеркало, тільки їдь... виїхали в понеділок 30 березня. планували вийти на трасу о дванадцятій, але затрималися, і лише по другій виїхали за львівську окружну і попрямували на буськ.
завантаження. зменшена мапа маршруту доступна в альбомі picasa, повний файл можна завантажити на drop.io (файл jpg, 1,7 мб).

вночі у львові шпарив дощ, вранці вщухло, але небо було затягнене хмарами, за бортом +7° c: не дуже весела погода для прогулянок, але то байдуже, коли сидиш в машині, аби дорога була більш-менш суха.

траса від львова майже до самого дубна чудова: нове покриття, одна-дві смуги в кожну сторону, свіжа розмітка, де-не-де зі звітловідбивними елементами (помагають вночі). але — фури, вантажівки, бусики... і, звісно ж, легкові автівки. чимало, і деякі (дятли) тягнуться 60-70 км/год на своїх тазиках, ще й притискаючись вліво: королі доріг, йпрст.

нехай. все було б терпимо, якби ж траса була європейської якості аж до самого житомира і києва — але ж ні. спершу ми мусіли проїхати кілька ділянок, де траса активно споруджується — там лише одна смуга, і регулювальники на в'їзді та виїзді пропускають автівки лише з однієї сторони. ми втрапили на «зелену хвилю» і відносно швидко проминули цю ділянку, але там легко можна простояти і годину, якщо не поталанить.

далі пішла довжелезний відрізок від рівного аж до житомира, де хоч будівельна техніка не стоїть прямо на трасі, але переважно один ряд в одну сторону, повно ділянок з щирими такими ямами. і повний єралаш із обмеженням швидкості, доходило до абсурду: на ділянці в 100 метрів спершу 40, потім 70, через кілька метрів 50 і т.д. ми навіть жартували: що було на складі, то і розставили по трасі у випадковій послідовності. дуже довго ми їхали по дорозі з рівнесеньким, видно новим покриттям, і з обмеженням 50 км/год — і за канонами жанру періодично тут траплялися міліцаї з фенами.

коротше кажучи, задоволення від поїздки цією трасою я не отримав.

до житомира ми під'їжджали вже поночі, в компанії великої кількості фур, по чотирисмуговій (дві в одну сторону) дорозі з купою ям. слідом за фурами звернули на двосмугову окружну — тут вже було чудове покриття — і поїхали обережно 90, без зайвих каскадерських фокусів, тримаючись за габаритами вантажівки попереду.

вискочивши на житомирську трасу, зробили добрячу зупинку на якійсь заправці, з кавою і фізкультурою: я значно більше втомився на маршруті через рівне, ніж два дні тому дорогою до львова. відпочивши, пошпарували вже на київ, зробивши останні 120 км за півтори годинки. в києві були близько одинадцятої вечора.

вісім з половиною годин в дорозі, близько 540 км, десь 30-35 л пального. місцями доволі щільний трафік, велика кількість фур, періодичні пости даі та камери на трасі.


резюме

через пару років, коли трасу на львів через рівне буде повністю збудовано/відремонтовано, там можна буде їздити з більшим комфортом. але вантажівок та міліцаїв менше не стане, а камер буде тільки більшати. з іншого боку, лиш би на дорозі був порядок і безпека — можна кататися.
але якщо зберемося ще раз до львова влітку чи восени, найперше я спробую поїхати південним маршрутом через тернопіль — там веселіше, спокійніше і краєвиди приємніші =)