
відкрити блог змусила коротенька публікація сергія ласкавого зі світлиною замочків, зрізаних з билець київського паркового містка. просто пригадав, як ми з миленькою і перчиком фотографувалися біля тих замочків.
звісно, вішати замочок на знак довічного кохання — це так по-дитячому... але в той же час так простодушно і романтично. ряди за рядами тих замочків різних розмірів та кольорів, аж до зовсім екзотичних — надають (чи надавали?) невеликому місточкові високо між двома схованими в зелені горбами дивну ауру сконцентрованого романтизму. там класно.
втім, я не сприймаю чистку містка за негатив: це звільнення території для самовираження нового молодого покоління. кохаймося =)