повертаємося в місто

| життя

ну от, наше літо скінчилося: ми повернулися в київ з дачі, яку винаймали на чотири місяці з червня по вересень. в загальному ми задоволені: ціле літо ми відпочивали на природі, біля озера замість паритися в задушливому києві.

коштувало це задоволення чимало, як на мене: $400 на місяць. до того додалися по 120-150 грн комунальних платежів та збільшені витрати на пальне: маршрут дача - офіс - дача щонайменше вдвічі довший за звичайний, і то ще мені поталанило.

поділюся ще різними враженнями.

пошук

знайти годящий будиночок за містом — виявилося непросто. пропонують таке, що інколи смішно стає — і то частенько з пафосом, задорого! у нас з миленькою були доволі скромні вимоги: акуратний будиночок з зеленим подвір'ям (щоби було де дитині бавитися), санвузол в будинку, гаряча вода, правий берег (!). і до того — прийнятна ціна.

пропонували різне... починаючи від комфортних будинків з євроремонтом... посередині бетонного подвір'я в центрі заасвальтованого селища без зелені за $600+ до вогкої глиняної хатки з вигрібною ямою на вулиці замість туалету за $150. і при цьому нормальних пропозицій (див. вимоги вище) за середню ціну ($300-400) практично ми не бачили.

агенції нерухомості

це п...ц, пробачте. інакше не скажеш. типовий агент збирає пропозиції від власників будиночків (або квартир в місті — підхід ідентичний), публікує їх в «авізо» та/чи в тенетах, показує тобі будинок (точніше просто присутній на єкскурсії, котру проводить власник) і... оформлює (тобто заповнює бланк) примітивну угоду між власником та орендарем. це все! за ці супер-послуги агент — і це стандартна практика, інші варіанти практично не зустрічалися нам — хоче отримати місячну орендну плату. тобто в середньому $400-600.

за що?

я ще розумію: якби мені не довелося самому шукати/вибирати оголошення, телефонувати і починати щоразу розмову з банального «ще не здали? туалет в будинку? гаряча вода є?»... якби я зателефонував агентові й поставив задачу: знайди мені такий от варіант на таких-то умовах в такий-то термін, домовся попередньо про таку-то ціну й тоді повези мене й покажи пропозицію — я б радо розстався з такими грошима для агента.

але $400-600 за публікацію об'яви в «авізо»? вибачайте, таки пробздiлось щось у дацькому князiвствi... (с) подерев'янський.

відстань та напрямок

з відстанню від києва нам поталанило: 15-20 хвилин одеською трасою до києва, і проблеми з пробками могли бути лише в п'ятницю ввечір на виїзді з міста (об'їзд через боярку вільний, хоч і не такий швидкий та комфортний) та в неділю ввечір на в'їзді (я жодного разу не мав потреби в цей час летіти до києва). зазвичай я до офіса діставався за 45-50 хв — тобто за той самий час, що й по києву з дому до офісу!

але це радше вийняток, як я зрозумів. увесь лівий берег, попри кращу цінову пропозицію та цікаві варіанти, був поза питанням: я бачив, якими бувають черги на мости через дніпро і ті ж таки проблемні дні, це словами не передати. гостомельське шосе — «стоїть» і в будній вечір, там лише дурень зніме дачу собі на біду. житомирська траса трохи краща: поки катався щодня до житомира й назад, жодного разу не стояв, але за оповідками людей теж, буває, «стоїть» мертво. найкращий в цім плані, я чув, обухівський напрямок, проте ж і ціни там абсолютно нерозумні.

люди

всюди пафос, надування щік та недбальське ставлення до клієнта. кожен вважає свою халупу хіба що не царським палацом! оббив сіни дешевою сосновою вагонкою, вкрив смердючим лаком (і то десь із тиждень тому) — «євроремонт», пляц. «ось тут буде газовий котел, гаряча вода... тут можна поставити пральну машинку... коли буде? ну от як за ціну домовимося — так і буде». дуже типово: пробують здавати ще не відремонтовані, ба навіть недобудовані будинки!

найбільше дратують люди, котрі кривлять морди, щойно дізнаються, що ти вселятимешся з дитиною, а ще одна маленька народиться скоро. мені бракує слів, щоби достойно оформити й передати своє гидування. найменше, що можу зробити — одразу посилати таких нах..й. так би й робив, якби не патологічна моя ввічливість. ото й усього, що в блозі можу відвести душу =)

ціна

торгуватися і ще раз торгуватися. і не поспішати — хоч як би дружина не під'южувала =) поспішати нема куди: нехай власник печеться про те, щоби таки здати свою халупу, а ти тільки зекономиш гроші в гіршому (?!) випадку.

ну, поки що все.