банківський сервіс а ля село

вкотре вражаюся якості банківського сервісу в україні. і може не стільки якості — зустрічаються доволі чемні касири та спеціалісти, і на своєму рівні доволі компетентні — скільки глибокій вкоріненоності совкової ідеології всієї галузі. ось вам чергова маленька історія без істерик та позовів, котра тим не менш демонструє повну середньовічність.

готуюсь до закордонної поїздки, збираю документи для оформлення візи. обов'язковий пункт — підтвердження про платежеспроможність. тобто в найпростішому випадку можна надати інформацію про баланс карткового рахунку в банку — якщо на балансі є достатня сума.

у відділенні «райффайзен/аваль» виявилося, що банк пропонує спеціальну форму довідки для посольств на такий випадок — коштує 50 грн, оформлюється на місці за наявності паспорта. ну, думаю, молодці! 50 грн за спеціальну довідку — не шкода.

далі мав бути мат. але я вже 35 років живу в україні, так що звик до совка.

по-перше, формат цієї «спеціальної» довідки — примітивний: просто стан рахунку, навіть без деталізації надходжень за, скажімо, три чи шість попередніх місяців.

по-друге, довідка видається українською мовою. для посольства доведеться… перекладати. деінде. тобто спеціалісти в одному з ведучих українських банків не додумалися додати ще й переклад англійською в ту ж форму.

ну і нарешті… ту саму інформацію можна отримати, просто взявши чек з балансом в першому-ліпшому банкоматі, або у касира у відділенні — і поставивши в того ж касира штампик на цей чек.

питання: за що 50 грн?

тут має бути друга серія матів. але… ну, ти зрозумів: нема жодного сенсу. жодного. і справа не в одному конкретному банку — країна хвора наскрізь.