скиглики і невеличке свято

сьогодні вранці тимофійко попрохав… скиглика.

якщо ти не знаєш, що то таке — певно, не читав «тореадорів з васюківки» всеволода нестайка — гріховний пробіл в ерудиції!
цитата. скигликами називали у нас оті полив'яні пряники, що продавалися у сільмазі. всохлі й тверді, як дрова, вони скиглять, коли вгризаєшся в них зубами. один скиглик можна їсти цілий день. може, за це ми й любили їх. (читати)
доведеться купувать. щоправда, справді твердих, залізобетонних пряників я вже давненько не стрічав у київських магазинах — але то не біда, завше можна купити свіжих і… висушити до такого стану =D

а у татка сьогодні невеличке свято, день народження: прощаюся з «віком христа», і починається, мабуть, друга половина життя =) ой стривайте, не поспішайте вітати в коментарях, не люблю цього… краще подаруйте мені щось. наприклад, почитайте архів блога — і відпишіть в коментарях, який допис найбільше, найбільше-найбільше сподобався. і чому. мені буде дуже приємно й цікаво.

а побажання на цей рік я й сам собі маю, такі:
  • хочу знову повернутися до занятть йогою
  • хочу навесні знову придбати велосипеда й покататися, як колись
  • мрію започаткувать власний невеличкий бізнес… не для багатства — а для інтересу
  • мрію про власну квартиру… сім’ї потрібен власний дім
все банально =D