про wifi, ярлики і бажання ділитися

нехай кажуть що завгодно про любов до халяви, невигідність відкритого wi-fi, нехай вішають будь-які ярлики — поки в мене буде можливість вибирати, де випити каву (30 грн), пообідати (80 грн) чи посидіти з друзями (200 грн) — в кафе з відкритим wi-fi чи без, — я довго не думатиму.

сиджу в coffee house на саксаганського — прийшли сюди з сім’єю на зустріч із товаришем. сів, відкрив нетбук, підключився.

я взагалі не бачу проблеми відкритого wifi. висока швидкість не потрібна — навряд чи в кав’ярнях такого розміру навіть в центрі міста одночасно більше трьох гостей сидять з ноутами, і кожному достатньо (насправді!) швидкості якісного діалапу для пошти та аськи. для цього вистачить мінімального тарифу на комерційний інтернет від будь-якого великого провайдера. 300 грн/міс. — дорого для закладу, де чашка кави коштує під 30 грн?

та не смішіть.

єдиною перешкодою може бути черговий напад агресивного дебілізму законотворців, під час котрого їм захочеться продублювати британську ініціативу щодо заборони відкритих точок доступу.

щодо мене — я б залюбки відкрив свою домашню точку доступу, якби лише рутер дозволяв лімітувати смугу для «гостьових» підключень. нажаль, рутер — простенький lg, який не вміє майже нічого. тут є два варіанти вирішення: програмний рутер на домашньому пк (для цього підійшов би неттоп) — або шукати новий «розумний» рутер на заміну своєму.

подумаю над цим.

оновлення (10.07.2012). чудова деталізована підказка щодо налаштування прошивки dd-wrt для розшарювання та шейпінгу додаткової wifi-мережі на рутері.