велосипед, душ і совок

маючи тепер велосипед, я плекав ідею їздити ним на роботу: близько 11 км плюс можливість «зрізати» шлях подвір’ями — це 30-40 хв неспішного катання. саме задоволення так проїхатися вранці та ввечері, і для здоров’я офісного працівника середнього віку ніщо не принесе стільки користі, як регулярні помірні фізичні вправи.

але стримувала думка про необхідність заскочити в душ після велопрогулянки — навіть такої короткої і розслабленої. мав сподівання домовитися щодо такої можливости у фітнес-центрі, що є тут в одному з корпусів бізнес-центру.

гхм. я не розрахував на традиційний «совок». хочеш в душ? ласкаво просимо — купуй абонемент на три місяці, 980 гривень (якщо не помиляюся). інакше — ніяк.

я ж не проти й заплатити, аби тільки ж домовитися про пристойну ціну: мені абсолютно, навіть задарма не потрібні тутешні тренажери, сауна і послуги інструктора, чи що вони там пропонують… лише душ, 10 хв. вранці? так, це нестандартне запитання, і послуги нема в прайсі — але ж хіба не можна домовитися?

а дзуськи: особливість «совка» в тім, що ніхто і слухати тебе не буде, не те що домовлятися (?!) про щось. сказано — абонемент, і все.

гаразд, будемо думати далі…

p.s. посилання на фітнес-клуб не даватиму: поки-що нема що рекламувати, як на мене =/