українське правосуддя нагадує порнографію

знайшов цікаве, процитую:
цитата. порнография отнюдь не есть имитированный половой акт на экране: он может быть необходим в силу художественной логики фильма, как в «поле х» леоса каракса, и перестает быть порнографией. порнография — выхолащивание любви, сведенной к движению поршней. порнограф не умеет снимать любовь, он умеет снимать только механику. порнограф отчуждает любовь (звідси)
навело на роздуми… подібно до режисера-порнографа, український законотворець не в змозі дати визначення порнографії, спираючись на поняття художньої цінності — а коли б навіть йому підказати, юрист ніколи не зможе ним скористатися. з тих самих причин: самі акти створення закону і його застосування в сучасній україні, подібно до справжньої порнографії, лише зовні нагадують правосуддя — але по суті є лише механічною імітацією, котра повністю ігнорує гуманізм і справедливість.