пігулок скільки завгодно

ой влучно зауважив андрій івахненко (ivanko):
цитата: …я тепер добре розумію здивування  та обурення «донєцькіх» (не плутати з мешканцями донеччини!) коли їм довелося поступитися помаранчевому майдану.  кому доводилось поступатись? раптово матеріалізованим віртуалам (читати все)
і далі: «реальність політичного життя в Україні — безумовно віртуальна […] згоден, морфіусе, ти правий, цей світ не існує […] давай свою пігулку» — каже андрій.

а дзуськи. немає ніякого виходу — і немає реальності. а от пігулок скільки завгодно — вам якого кольору?