початок великої депресії

чую, що невпинно наближається сабж… мова не про масштаб держави (потроху стає байдуже до того масштабу), а про особистий депресняк.

як завжди — раптово. і як часто це буває, каталізатором стала чудова, ба навіть фантастична новина: після серії співбесід в канадському офісі «рідного» dhl та в кількох інших компаніях, братик отримав пропозицію від…

ілюстрація вже все сказала: amazon.

неймовірно! з великим піднесенням в душі, привітав його електропоштою. а тим часом в голові вже крутиться думка, що все, чим я займався тут останні чотирнадцять років — нікому к бісу не потрібно там.

якщо вже зовсім одверто, то й тут воно не потрібне… весь інтерес, котрий я колись плекав до своєї роботи, потихеньку випарувався від контакту з цинічною практичністю українського і московитського бізнесу: реклама — проститутка для продавця, а зв’язки з громадськістю та медіа — це як можливість користати ту дівку ще й безоплатно.

ну а за океаном то й взагалі — вистачає своїх працівників з експертизою на стику it та реклами. певен, що й з надлишком. щодо зв’язків з громадськістю — великий хрест на якихось перспективах ставить те, що в цій галузі основним інструментом є комунікація. мова. і як би добре ти не говорив англійською чи французькою — все-одно це не рівень носія.

такий от депресії пост.