152 тисячі щодня

«я подсчитал ваши шансы на выживание, 
но не уверен, что результаты вам понравятся»

як помер? навіщо? що ж тепер буде?!

люди. блогіри, йоптить. усі,  ваші співчутливі висєри, ваші твіти в стилі «помнім, скорбім», ваші псевдо-новинарські публікації нікому не потрібні: для рідних і близьких вони не означають нічого, а решті, для кого це може бути важливо (чи, зізнайтеся, просто цікаво), — достатньо одного повідомлення (першого побаченого).

у світі за рік помирає в середньому 0,8% населення. себто приблизно 152 тисячі чоловік щодня. якщо я не помилився з арифметикою.

хтось із них збудував корпорації, інші не встигли, і взагалі цікавились іншим у житті. дехто пішов, не проживши і дня… вони менше варті згадки?

ну звісно ж менше! — будьте вже відверті зі собою, якщо взялися щось друкувати на публіку! решта варті менше, а про смерть людини, котра коштувала 320 мільярдів баксів, не можна не написати, так?

і ще, маленька підказка. якщо малюєте собі з когось ікону — покладіться на досвід церкви, канонізуйте, тих, хто вже пішов. бо з живими проблема: рано чи пізно вони всі перетворюються на порох.

p.s. ага, і ще одне… живіть своїм життям. а якщо вам цього мало — почитайте, скажімо, «правила життя» в esquire. епіграф — звідти.

p.p.s. дякуємо serjart’ові за нагадування — супер!

p.p.p.s. андрій івахненко сказав значно краще й більше за мене.