страх, невпевненість, сумнів

зліпилося докупи кілька подій. мілєчка почала ходити в садочок: лише на пів дня, та ще й разом з однолітком микиткою (малечою мовою — нінí), їй подобається. тимошко на осінні канікули захворів, і перший учбовий тиждень після канікул також провів удома. за ним захворіла й мілєчка.

бабуся (моя мама) дуже багато нам допомагає і, зокрема, частенько просить привезти діточок погостювати; це наче й недалеко (7 км, 10 хв. автівкою) — але для діток все-одно пригода: інша квартира, інший порядок, по-іншому дідусь із бабусею годують, і є телевізор… три. час від часу дітки залюбки лишаються в гостях на кілька днів.

отже, тимошко поправився й пішов до школи, а міля від неділі гостює й лікується в бабусі. сьогодні бабуся пише в google talk:
цитата. міля кашляє ще жахливо. на фоні антибіотиків розладналось травлення. тіму, я вважаю, рано відвели на футбол. в радянські часи після хвороби на фізкультуру можна було ходити через два тижні. надто велика нагрузка на серце. тепер молоді батьки самі вирішують що робити, от і вмирають діти від серцевих нападів на фізкультурі. про останній випадок передавали у вчорашніх новинах на кан. 1+1. подивись.
оптимізм і щастя струменять з повідомлення. можете собі уявить, як мені таке читати? зразу не знав, що й відповісти, тому надрукував лише три літери: fud. бабуся подумала, що це лайка (ну починається ж на fu, так?)…