чудовий вибір!

демократія (навіть клоунська) — це таки дивна штука. як цікаво зауважує станіслав настенко, це процес, а не стан… але більше того! це досить непростий і часом дивний процес. приміром часами мене відвідує думка, що коли під час виборчого процесу будь-якого рівня бракує хороших варіантів — потрібно вибирати найгірший =)

поясню. озирнімося на президентські вибори 2009-2010 рр. в україні: з кого було вибирать?! два головних супротивника — жоден не мав національної програми розвою країни, лише вимахували транспарантами і будували свою рекламу «від оберненого», ставлячи в центр не мету, а себе, особистість, свою здатність владарювати. їх оточували рої муx дерев’яних буратін під лозунгами, задачаю котрих було якомога сильніше пошматувати чужий електорат.

де там опозиція? та не було її! і не могло бути: як показує історія, отим двом «панам» зручніше було домовиться між собою, аніж дозволити комусь поза їхнім полем «понятій» та цінностей втрапити до бюлетенів.

і от я собі міркую: в такий ситуації надзвичайно чудово склалося, що вибрали те, що вибрали. принаймні можна сподіватися на те, що (нехай не сьогодні чи завтра, але в довшій перспективі) весь цей клоунський цирк роздратує врешті-решт людей до стану, потрібного для хоч якихось, — нехай спершу руйнівних і болючих, — змін.

так от, до чого все це. щиро вітаю московитів та населення московських провінцій з переобранням =)

ну і наостанок — чужа цитата з давнього: «отморозки из подворотни выбирают силовые ведомства в качестве своей карьеры, становятся государственными мужьями со склонностью к мести и мучительству – и народ их любит, обожает, возводит в секс-символ, голосует за них от души и оправдывает во всем. потому что эти пацаны – наши, наше подобие, наши грезы».