малесенькі рупори пропаганди

хоч мені подобаються окремі пісні б.г., проте я ніколи не був справді палким його прихильником… частково через те, що «борис гребєнщіков — це будда», частково через його ліричний козлетон… але головним чином через те, що в юності я значно більше слухав цоя, а пізніше — значно більше депешів та пінк флойд.

сьогодні ж вранці випадково почув на радіо — останнім часом в період з 8:30 до 9:30 можу слухати лише «ностальжі», не в останнію чергу за сплячого в кутку олексія курілко, прізвище котрого знайоме всім, мабуть, прихильникам «чорного квадрату», — так от, почув на радіо акваріумський «поезд в огне». вирішив знайти на youtube, і знайшов таке…


…і я навіть не знаю, що сказати. хіба що: на моїй пам’яті радянська пропаганда завжди працювала саме ось так, перекручуючи все кимось сказане і зроблене у власний варіант (сюр)реальності. а сучасна росія хоч і не має пропагандистської машини, як такої — але їй вдалося перетворити мільйони малесеньких блогерів, фейсбукерів, ютюберів на малесенькі рупори пропаганди.

p.s. я додам, мабуть, що щиро і спокійно ненавиджу цих матюгальників. ось інша версія любительського кліпа до цієї пісні:


поновлення (8 лютого 2013). читачі підказують, що ось це оригінальний кліп до пісні: