блискуча африка

учора під час заняття з французької наш викладач — приємний і ввічливий темношкірий молодик з африканським походженням і європейською освітою, — вчергове захопився своєю улюбленою темою: образ африки як відсталого в усіх сенсах континенту мовляв, дуже застарілий і сьогодні штучно підтримується західними змі, тому що це комусь вигідно…

зокрема цього разу мова йшла про те, що з більш як п’ятдесяти африканських країн лише десяток залишаються проблемними, а решта, мовляв, інтенсивно розвиваються… от, приміром, камерун, де життя за багатьма параметрами краще, ніж в європі (думаємо про україну): і фрукти там завжди доступні й свіжі (більше 14 годин на прилавку — на корм тваринам), і громадяни отримують по дві зарплатні (одна — державна «нафтогазова» з 18 років, друга — за місцем роботи), і українка, що зі страхом виїхала туди за чоловіком-камерунцем, тепер директор банку і здає три квартири в києві…

…і так далі й тому подібне. теми такі мене завше нервують, так само як суперечки про загробне життя: я там не був, своїми очима не бачив, тож можете розповідати що завгодно, але це не значить, що я братиму все на віру.

але ж муляє, щоби просто так забути? відкрив пошук зображень google, ввів два пошукових запити («yaoundé streets» vs «kiev streets»). метод, може, і не науковий — але спатиму спокійно.


p.s. фото для ілюстрації запозичив на сайті elite model look.