про практичний іспит на водійську посвідку в канаді

(початок історії: про теоретичний іспит на водійську посвідку в канаді)

нова водійська посвідка в канаді не дійсна,
якщо водій не напише про неї в блозі
(piktor)

через місяць після теоретичного іспиту, 27 лютого я склав практичний іспит та отримав канадську водійську посвідку. ось як то було.

на призначену годину я поїхав до saaq'а в монреаль. дорога через півміста, ще й взимку, — годі вгадати, що там з рухом, тож виїхав завчасу, і прибув на півгодини раніше. паркуючи автівку, запримітив спеціальні місця для практичного іспиту; згодом виявилося, що треба було там і ставити машину, але я залишив свою зовсім поруч, проблеми не виникло.

далі процедура знайома: сидів собі у вітальні та чекав, поки запросять тих, хто прийшов потрібну годину.

реєстрація в черзі: попросили показати документ особи (вже мав картку постійного проживання), і оскільки я збирався проходити іспит на власному авто —  документ на автомобіль (реєстраційна ліцензія, складений удвічі тонкий папірець, що заміняє тут техпаспорт).

за двадцять хвилин запросили до віконця. привітна жіночка запитала копію полісу обов'язкового страхування (обов'язковий документ для водія), оформила якісь документи, взяла 27,75 канадських доларів за іспит (оплата платіжною карткою) та відправила далі чекати вже на сам іспит.

цього разу довелося зачекати аж сорок хвилин — не проблема, смартфон заряджений і на ньому завжди є електронна книжка. врешті-решт надійшла моя черга, і біля іншого віконця мене привітав мій екзаменатор — середнього віку масивний афроканадієць. пішли до автівки.

на дах попрохали поставити табличку taxi examen, а тоді екзаменатор оглянув автівку — чи ціле лобове скло, чи працює світлотехніка та гальма тощо. тоді сіли й поїхали.

дядько вказував дорогу, завчасу попереджаючи про повороти, і пару разів тихенько натякав на помилки (хоча формально мав би втручатися лише в критичних ситуаціях). зробили чимале коло більшими і меншими вулицями навколо saaq'у — десь 10 хвилин. потім заїхали на парковку saaq'у, де він попрохав мене виконати паралельне паркування — і на тому закінчили.

зауважень було два: один раз я проґавив знак «шкільна зона», котрий вимагає знизити швидкість до 30 км/год, і регулярно забував крутити головою, коли треба перевіряти «мертві зони» — тут чисто тобі якийсь культ тих «мертвих зон», ти мусиш не просто зиркнути, а повернути голову на 120° і добре там «пошурувати» в пошуках автівок, роверистів, пішоходів і, можливо, інопланетян, інакше маєш хрестик в журналі іспиту.

так чи інак, а іспит я склав — дядько мене привітав, видав номерочок на іншу чергу і наказав чекати.

ще двадцять хвилин — і в третьому віконці з мене взяли ще 98,48 доларів — щорічну (!) вартість водійської ліцензії, і видали… тимчасовий папірець, що заміняє посвідку на кілька днів — аж поки поштою не пришлють пластикову картку.

це було в понеділок, а вже в четвер 2 березня прийшов лист із моєю канадською водійською посвідкою. на фотографії я схожий на фантомаса з кінокомедії 64-го року, тому фото не показуватиму. взяв іншу знимку для ілюстрації, взагалі за інший день: тут хоч сніг є.

до речі, української посвідки в канаді (принаймні в квебеку) не забирають — тож тепер я маю дві. щоправда, українська після 15 березня тут формально не дає права на керування автівкою.

мої витрати на оформлення водійської посвідки:
  • 11,10 доларів — теоретичний іспит;
  • 25 центів — ксерокопія страхового поліса;
  • 27,75 доларів — практичний іспит;
  • 98,48 доларів — водійська ліцензія (на рік).