приємні вихідні

| життя, позитив

оці вихідні видалися цікаві й приємні, попри те, що ми з перчиком цього разу ані до парку, ані до басейну не виїхали роверами, як ми робили зазвичай, відколи залишилися удвох на господарстві, поки решта родини помандрувала на канікули до україни. в суботу ми собі поснідали, нікуди не поспішаючи, а тоді чесно хотіли допомогти друзям, котрі придбали собі будиночок неподалік нас і якраз цього дня перевозили речі. втім, в нас то не дуже вийшло, бо коли ми були готові й приїхали роверами на призначену години, машина з речами все не приїздила… тож ми почекали годинку, тоді повернулися додому пообідати, а день був спекотний, і атмосферний тиск поступово піднімався… і я задрімав. на годину чи дві, не знаю, не дивився на годинник. а прокинувшись, готував вечерю, і трохи грався з молодшим, і трохи читав щось в тенетах, — розслабився.

наступного дня, вранці ми приймали в гості ту родину, бо ми мали готову смачну зупу, і робили простий салат, а в їхньому будиночку ще ремонт, і кухнею не дуже зручно користуватися. а по обіді мав приїхати в гості на сеанс 3d товариш по коледжу з родиною, тож я взявся прибирати в помешканні, бодай на першому поверсі… зазвичай я ненавиджу прибирати… але виявилося, що коли родини немає, і ти сам вирішуєш, до чого й коли братися та куди прибирати зайві речі, — то не штука й прибрати! дав собі раду, ще й вчасно.

згодом виявилося, що спокійно сісти й переглянути якесь кіно — не так вже й просто, коли в хаті є троє дітей від двох до семи років. до всього, в мене ще й досить куций вибір дисків blu-ray у 3d, а на тих ваших модних нетфліксах біса лисого покажуть щось тривимірне: їм, бачте, ринок не прийняв, тож і не треба. але мені треба! відколи я переглянув кемеронівський «аватар», котрий задумано і знято в 3d, я не покидаю надії зібрати нехай невеличку колекцію дисків, але таку, щоби можна було час від часу приємно відкинутися на подушки й насолодитися. ну, потроху вона й збирається, та колекція, і то за смішні гроші, бо я не купую нового, а хапаю blu-ray за $2-5 на комісійках, гаражних розпродажах та на kijiji. сьогодні, якщо пощастить, заберу всі три частини «гобіта» — а це щось таке, що і теодорові вже цікаво дивитися (хоч смауг і страшнючий, але з татом поруч не так моторошно).

до речі, з того, що вже переглядав у 3d, найцікавіше виглядають, власне, сам «аватар», «на межі майбутнього» та новий «суддя дредд».

ага, ну і про мову… попервах, до переїзду та може рік вже тут, я собі гадав, що мені бракуватиме кіна українською і треба щось вигадувати, якийсь vpn налаштовувати, щоби завантажувати… але ніт. не бракує. я можу дивитися розважальне кіно французькою та англійською, молодші діти звикли й дивляться французькою, старший розуміє обидві але віддає перевагу англійській, коли дивиться щось сам. і миленька наче дає собі раду з тими мовами. звісно, добре було би мати якийсь ліцензійний «український нетфлікс», я би негайно підписався — але нема, і megogo, на мою згадку, ще та сміттярка для російського кіногімна… ну, може колись щось з’явиться, то дайте знати в коментарях, будь ласка.

після прибирання