проблеми moblin’а: швидкодія та інтерфейс

| огляд, комп'ютери, linux, нетбук

продовжується випроба moblin’а на нетбуці — в режимі «живого» щоденного використання. сьогодні почну розповідати про найсильніші негативні враження від системи в поточному стані (версія 2.1 + оновлення).

раніше опубліковане по темі:
коротке попередження для тих, хто думає спробувати moblin на своєму нетбуці — не робіть цього, якщо нетбук є необхідним інструментом для якихось щоденних задач: система ще не доведена до ума. я попередив, а детально читайте далі.

пам’ять і швидкодія

початково я встановив moblin на нетбук aspire one з невеликим, як на сьогоднішні стандарти, об’ємом оперативної пам’яті — лише 512 мб. для багатьох сучасних «легких» дистрибутивів linux цього було б цілком достатньо — тож спершу я міркував собі, що раз moblin позиціонується як система для нетбуків/смартбуків, йому має бути комфортно.

дзуськи. за штатний веб-оглядач тут править вогнелис (3.5.5) — який вже давно не є «легким», тож достатньо відкрити три-чотири вкладки з веб-сайтами середньої складності (gmail, google reader), і нетбук починає помітно підгальмовувати.

ще більш помітно це, якщо відкрити менеджер пакунків і запустити звантаження і встановлення якихось програм — робити щось інше на нетбуці вже буде дуже некомфортно, інколи інтерфейс «замерзає» на кілька секунд.

і, нарешті, не раджу пробувати підключати зовнішній монітор, якщо нетбук має лише 512 мб — 8 мб виділеної відеопам’яті стає замало, система намагається використати оперативну, якої і так небагато… і тоді навіть мандрівка курсора миші з одного кута екрану в інший перетворюється на слайдшоу =(

але є хороша новина: достатньо встановити 1 гб пам’яті (so-dimm, ddr2 533/667 мгц) додатково — і ці проблеми вирішуються: aspire one хоч і не став взірцем потужності, але інтерфейс зробився значно «живіший», і навіть на зовнішніх 20 дюймах цілком можна спробувати погуляти тенетами — перевірено на практиці.

на перевірку (див. скріншот) moblin виявився доволі жадібним до пам’яті, як на спеціалізований «нетбучний» дистрибутив: зі старту він використовує на добрих 30% більше пам’яті порівняно з linux mint 7 xfce (450-500 мб)!

особливості інтерфейсу не для нетбуків

найперше, що приваблює (принаймні привабило мене) в moblin’і — це, звісно, цікавий і незвичний інтерфейс. ще не тримавши «живої» системи в руках, лише за скріншотами та видивом на офіційному сайті, я ще в листопаді був переконаний, що прицілом intel’у має бути не ринок нетбуків (який вже тоді почав трансформуватися, про це якось іншим разом) — а новий і наразі аморфний сегмент смартбуків та інших інтернет-орієнтованих мобільних, мініатюрних пристроїв. і справді — інтерфейс moblin’а просто таки вимагає чутливого екрану!

зауважте чорну стрічку з іконками вгорі екрану (див. скріншот) — це і є головне меню системи. саме за його допомогою можна перемикатися між різними інтегрованими сторінками інтерфейсу, кількома «зонами» (по суті віртуальними стільницями) із запущеними програмами, налаштовувати мережу, bluetooth, рівень звуку та контролювати заряд акумулятора. в нормальному стані цієї стрічки-меню не видно, вона «виринає» згори, якщо підвести курсор миші аж під саму верхню границю екрану. доречі, жодних індикаторів, що вгорі є меню — немає, тож людині, не знайомій з moblin’ом, досить важко второпати, що робити з «голою» стільницею, на якій одиноко бігає курсор =) але я веду ось до чого…

цікавий нюанс: цю стрічку-меню можна викликати, натиснувши одну-єдину клавішу meta (та що windows на пк з передвстановленою системою windows) на клавіатурі — але далі переходити між іконками, вибираючи потрібну сторінку, з клавіатури неможливо! чи мені одному приходить думка про те, що такий інтерфейс наче навмисно задуманий для мобільних пристроїв з буквально двома клавішами (меню/ок та відміна) і чутливим екраном?

ще один натяк — система перемикання між запущеними програмами. в moblin’і немає системної панелі з іконками, як у windows чи kde/gnome/xfce та більшости інших менеджерів стільниць для linux. є одна кнопочка в стрічці-меню (ота, що з трьома кружечками) — вона відкриває (перший клік) сторінку з графічним відображенням «зон» (в кожній може бути по кілька програм) і самих програм. далі можна перейти (другий клік) до потрібної програми (див. скріншот).

очевидно, що така схема буде досить зручна в роботі з тачскріном — але надто незвична для типової схеми використання ноутбука з клавіатурою і мишею: щонайменше один зайвий клік,а ще відсутність одразу видимого списку програм. саме на мобільних пристроях на кшалт смартфонів чи mid’ів зазвичай одночасно працює одна-дві програми (а не добрий десяток, я на «дорослому» пк), та й переключається між ними користувач не так часто.


це ще не всі підмічені неприємності — але думаю, що для одного допису інформації вже досить. далі буде.