ранкові медитації

| життя, мандри, автомобіль, діти

міля розбудила мене сьогодні за п’ятнадцять шоста — повзала ліжком з напівзакритими очима, шукаючи цицю, а миленька раніше перейшла в дитячу кімнату, бо тимофійко, прокинувшись там ранесенько і відчувши себе самотнім, прийшов до нас у ліжко… лунапарк. відніс малечу до мамочки, але заснути вже годі. мобільник позвітував про 7:00 — в суботу налаштовано ті ж будильники, що і на будень. замість доганяти сон взявся читати пошту… і що? нічого цікавого, окрім двох коментарів до попереднього допису про іцхака пінтосєвіча™.

учора раненько їздив до автоцентру на окружній, в сервіс — знімати тонування передніх дверей, як того вимагають європейські правила. спостерігав цікавий психологічний ефект в дії: вже виїхавши з сервісу, зауважив, як тихенько муркотить двигун і як м’яко котиться автівочка… але в сервісі капот машини навіть не відкривали: ставив її на ділянку додаткового обладнання, там лише зняли тонування і поміняли замок в одніх дверях, я був коло машини постійно. от і міркуй, мучся тепер, згадуючи про витрати на планове техобслуговування.

сьогодні планую вирішити найбільшу з тих задачок, що лишилися в мене перед поїздкою — поставити на комунікатор neotouch s200 навігацію igo з набором карт для україни, польщі та швеції, і спробувати цей імпровізований «навігатор» на київських вуличках.